Цитати

"Пошлем думу аж до бога, Його розпитати: Чи довго ще на цім світі Катам панувати?"

Т.Г.Шевченко "Сон" (1845 р)
І.Франко "Темне царство"
Надіслала В.О. Макушенко, учитель-логопед ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, м. Сміла

"Не вмирає душа наша, Не вмирає воля, І неситий не виоре На дні моря поле. Не скує душі живої І слова живого."

Т.Г.Шевченко "Кавказ" (1845 р)
І.Франко "Темне царство"
Надіслала В.О. Макушенко, учитель-логопед ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, м.Сміла

"Не так тії вороги, Як добрії люди І окрадуть жалкуючи, Плачучи осудять... "

Т.Г.Шевченко "Не так тії вороги як добрії люди" (1848 р)
Леся Українка "Не так тії вороги як добрії люди"
Надіслав Віталій Макушенко, Технічний ліцей м.Києва.

"Ми не лукавили з тобою, Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою." Т.Г.Шевченко "Доля"(1858 р)

В.Собко "Матвіївська затока"
Надіслав М.М.Заболотній, пенсіонер, м.Сміла

"Удивительный народ наши мужики: не припугни его - так ничего и не будет." Т.Г.Шевченко "Музыкант"(1854-1855 рр)
Надіслав М.М. Заболотній, пенсіонер, м.Сміла.

"По внешнему объёму "Кобзарь" невелик, но по внутреннему содержанию - это памятник сложный и богатый."

Н.Сумцов "Шевченко"
Надіслав М.М. Заболотній, пенсіонер, м.Сміла.

"Слава не поляже, Не поляже, а розкаже, Що діялось в світі, Чия правда, чия кривда І чиї ми діти."

Т.Г.Шевченко "До Основ'яненка" (1839 р)
О.Вишня "Наша земля"
Надіслала Макушенко Оксана, підприємець, м.Київ

"Якби ви вчились так, як треба, То й мудрість би була своя, А то залізете на небо: "І ми не ми, і я не я..."

Т.Г.Шевченко "І мертвим, і живим..." (1845 р).
І.Франко "Слов'янська заємність в розумінні Яна Коллара і тепер"
Надіслав Олександр Макушенко, заступник завідувача лабораторії, м.Київ.

"Оживуть степи, озера. І не верстовії, А вольнії, широкії Скрізь шляхи святії Простеляться."

Т.Г.Шевченко "Ісаїя. Глава 35 (Подражаніє) " (1859 р)

І.Нехода "Встань, Тарасе, подивися"
Надіслав Валентин Макушенко, другий помічник капітана, м.Сміла.

Людмила Красицька, президент Фонду Т.Шевченка

«Він присвятився розвиткові гуманістичних і демократичних понять у суспільстві. Велика його заслуга перед українським народом - у тому, що він уперто вщеплював у його свідомість ідеї демократизму, народного самоврядування (з історичної традиції народу ж виведені, але збагачені й поглиблені світовою думкою), соціальної та національної справедливості, правди і свободи (поняття правди і волі, що проймають усю його поезію, в специфічно шевченківському розумінні дуже широкі, дуже конкретні й дуже людяні). Велика заслуга його і в тому, що, доклавши стільки зусиль для пробудження національного самоусвідомлення українського народу та виховання національної гідності, він спрямував їх не в бік національної замкненості, винятковості чи ворожнечі, а в бік взаємопізнання та взаємоповаги, рівноправного спілкування народів.

Та Шевченко належить не лише Україні - всьому людстві, хоч кожне його слово про Україну.

Тут відбувається нечасте в історії літератури, - але підвладне генієві, - щасливе перетворення; поезія породжена злобою дня, живе вічно; поезія, зміст, характер, призначення якої безпосередньо національні, набуває загальнолюдського значення, виростає до світових масштабів, стає «родовим» явищем людського духу.»

Іван Дзюба «Тарас Шевченко. Життя і творчість», м. Київ, 2008 р. стор.693

«Шевченкова поезія давно стала найважливішим і нетлінним складником духовного єства українського народу. Колись Генріх Гайне говорив про Біблію як «переносну вітчизну» євреїв - з нею вони, гнані, мандрували світом. Такою «переносною вітчизною» для українців, куди б їх не закинула доля, був «Кобзар» Шевченка. І навіть у себе вдома, «на нашій, не своїй землі», він давав і дає почуття вітчизни. Шевченко - це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть. У чому черпають сили і надії. У глибини майбутнього слав Шевченко свої непохитні заповіти синам рідної землі. Він говорив до мертвих духом, які ще мали пробудитися, і до живих, і до ще ненароджених, і в Україні, і в світах, - у кого ще є таке звертання до всього народу як до вічної категорії - і таке грандіозне розуміння народу як сукупності поколінь, і духу,і діянь - поза обмеженнями в часі та просторі?! І серед його заповітів перший і останній:

...Свою Україну любіть,

Любіть її... Во время люте,

В остатню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.»

Там же. Стор. 697